Дорогі читачі, запрошуємо вас разом із нашими студентками Поліною Шерегій та Софією Яворською, які навчаються на бакалаврській програмі «Психологія», у цікаву і захоплюючу мандрівку до Ірландії та Іспанії. Де дівчата здобувають знання за програмами міжнародного обміну від УКУ. Про те, яким є процес навчання в інших країнах та як студентки адаптувались до нових умов читайте далі.

Частина перша «Знайомство»

Привіт, нас звуть Поля та Соня. Ми студентки 3 курсу, програми Психологія. Цього семестру нам вдалось поїхати на програму міжнародного обміну від УКУ і тепер ми готові ділитись своїми враженнями від неї. Розповімо про наш досвід навчання, різницю між університетами, загалом про культурні особливості та інші цікаві речі, пов‘язані із міжнародною мобільністю.

Які курси ми обрали:

Поля обрала 5 курсів: 3 з психології, 2 з педагогіки.

Соня обрала 4 курси: 2 з психології, 1 з бізнесу і 1 – це курс іспанської.

 Про систему навчання

Поля: Системи навчання в УКУ та MIC сильно відрізняються за підходом. Почну з MIC – Mary Immaculate College (Colaiste Mhuire Gan Smal ірландською). Отож, навчання в університеті для всіх курсів, окрім першого, починається 5 вересня і закінчується 17 грудня, що дає можливість підготуватись до Різдва та Нового року. Канікули тривають більше місяця і це психологічно набагато легше, аніж в УКУ. Бо студенти мають достатньо часу на відпочинок і відновлення емоційного ресурсу після навчального семестру.

Щодо самих курсів, як Еразмус студенту, можна обрати модулі з будь-яких років і програм, якщо це підходить університету. Мені, як майбутній психологині, було важко, адже університет готує вчителів для роботи із дітьми молодшого та середнього віку в школі. Тому вибір був невеликий.

Соня: Скажу про контраст UCV  – Catholic University of Valencia (Universidad Católica de Valencia). Навчання також розпочинається 5 вересня, але триває до кінця грудня (наприклад, в мене останній іспит буде 20 січня, але деякі іспити відбуваються і пізніше). Канікул як таких між семестрами немає, як і в УКУ, проте звичне навчання закінчується ~21 грудня і до першого січневого іспиту пар вже немає. Щодо вибору курсів, мені теж було складно, але з іншої причини: в Іспанії мало предметів (особливо з психології) викладають англійською, тож я змогла обрати лише 2 предмети з психології, які мені підходили за програмою навчання в УКУ.

Які відмінності я помітила між UCV та УКУ:

1) пари тривають по 2 години. У мене, як в Еразмус студентки, розклад був дивним: я могла мати пару на 10:30 і потім на 15:00, або на 8:30 і потім на 12:30. Кампусів дуже багато, вони розкидані по Валенсії та ще двох маленьких містечках, тому багато часу йшло просто на добирання. Зазвичай цілий день я проводила на парах, тож навчатись ще паралельно в УКУ було фізично стомлююче. 

2) в UCV немає семінарів. Є письмові роботи, є презентації і є багато групових робіт, але немає обговорень матеріалу як на семінарах в УКУ. 

3) коли приходить час кінця пари, викладачі в ту ж секунду закінчують пару, а інколи і раніше (наприклад, в п’ятницю). Якщо ми не встигаємо пройти весь матеріал, вони ніколи не попросять закінчити це читати вдома, ми просто закінчимо це наступної пари. Домашні завдання ми або робили в класі, або розпочинали роботу в класі і завершували вдома, щоб могти попросити у викладачів про допомогу. 

4) модулі чи проміжні тести були лише на одному курсі (з бізнесу).

 Про обрані курси та про те, чи складно було навчатися

Поля: Я проходила курс Соціальна психологія, 2 частину і важко не було. Декілька завдань на семестр і відсутність семінарів зіграли свою роль. Єдине АЛЕ: кожна пара тривала по 2 години ввечері, і через це увага була розсіяна, а слухати вже нікого не хотілося. Студенти в групах були з різних навчальних програм, тому не всі були зацікавлені, а викладач робив акцент на практичних знаннях і не використовував багато психологічних термінів чи чогось специфічно для психологів.

Когнітивна психологія викладалась для студентів другокурсників і здалась мені навіть трошки спрощеною. Матеріл охоплював тільки деякі теми і не сильно поглиблювався у нейро підґрунтя. Ірландці не приділяють багато уваги взаємодії між студентами та викладачами, тому інтеракції на парах можна чекати довго. Є презентація, хвилинні практичні і 2 години лекції. Когнітивну психологію було важко сприймати через наявність великої кількості термінів і обсягу матеріалу. За семестр ми мали прочитати цілу книгу на 800 сторінок, але ясне діло, що ніхто того не зробив.

Курси з педагогічного спектру мене вразили лише різницею між системами освіти України та Ірландії. Курси були супер легкі, ніякого складного матеріалу або завдань «на наступну пару». Вразило те, що були групові завдання без оцінки, але за їх невиконання могли зняти бали. Вони вимагали прочитати декілька сторінок книги по темі заняття і зробити Топ 10 головних пунктів від групи, а на самій парі ми просто ще раз їх повторили і все. Тобто як такої додаткової літератури не було, а всі матеріали на курсі використовувались лише для написання завдань.

Останній курс Вступ до психології, викладався для першокурсників. А оскільки я вже на третьому курсі, то навіть не приходила на пари, а переглядала матеріли вдома. Не складний, як і всі інші, але дуже насичений і не завжди встигаєш все повторити, розібратись. Загалом, навчання в УКУ набагато важче, аніж на Еразмусі. Багато залежить від системи, а ще більше від ставлення самих студентів.

Соня: На курсах з психології не складно від слова зовсім. Імовірно, це тому, що ці курси англомовні в іспаномовному університеті, тому розраховані більше на студентів за обміном. В цьому є свої плюси, які я думаю, вам очевидні. Але є і мінуси: я не вивчила майже нічого нового, і також не маю знань із двох курсів, замість яких взяла ці іспанські. Саме на курсах з психології 100% завдань, якщо я правильно пам’ятаю, були груповими – тож оцінювання не може бути об’єктивним. Є також виняток: на одному із психологічних курсів завданням було написати наукову статтю за два тижні. Оскільки я вчусь на третьому курсі і наукових статей раніше не писала, то був для мене ще той виклик. Тому отут я таки навчилась чогось технічного, але і пройшла всі стадії від заперечення до депресії, і врешті до прийняття.

Курс з бізнесу теж не був складним. Та загалом, як згадала Поля, в УКУ вчитись в рази складніше, ніж на Еразмусі. Але курс з бізнесу був ідеальним балансом. Тут матеріал був достатньо глибинний і повний, і по правді складний, проте викладачка розумне чудо, тож на парах пояснювала все доступно на бізнес-кейсах та на прикладах з життя. Завдання були і групові, й індивідуальні, бали об’єктивні, а ще ми в класі опрацьовували багато реальних кейсів самостійно і в групах. Теж той ще челендж (із 60-ти студентів на цьому курсі, усі, крім мене та дівчинки зі Швеції, були студентами бізнес-факультету), але купа задоволення, коли зробила і усвідомлюєш, що можеш свої знання тепер застосувати на практиці.

Курс з іспанської – одне задоволення. Це просто як мовні курси. Ніяких балів впродовж семестру, чудові викладач та одногрупники. Тільки одне АЛЕ: увесь бал за семестр складається із балу за усну презентацію про культуру (так, у мене рівень А1, а презентація іспанською))) та з балу за іспит (читання, аудіювання, письмо і усна частина). Я не буду вам розповідати, чи складний цей іспит, я просто скажу, що розплакалась під час аудіювання і не зрозуміла завдання з письма. Хоча я відвідала усі-усі пари (це вам скаже про те, який крутий курс) і намагалась запам’ятати якомога більше. Іспит просто був у форматі DELE, а готувались ми не за матеріалами для здачі іспанської на сертифікат.

 Про що розповімо вам у наступній публікації?

Поля: Найважчим в MIC для мене була система оцінювання, адже вона кардинально різниться з тим, що ми маємо в УКУ. Адаптуватись за пів року важко, але мені цікаво було спостерігати за різницею у ставленні до виконання завдань між студентами. Таке собі невелике дослідження.

Соня: Система оцінювання в UCV теж відрізняється від системи в УКУ. Варто лише згадати про те, що вона десятибальна. Іспити є з усіх предметів, до цього адаптуватись в мене досі не виходить)

Наступний допис буде присвячений саме аспекту оцінки навчання, залишайтесь з нами, далі буде…

 над публікацією працювали

Соня Яворська та Поля Шерегій