Шановні колеги, друзі, до вашої уваги – інтерв’ю з Олегом Білянським, керівником магістерської програми «Фізична терапія та ерготерапія». У якому пан Олег розповів про те, яких трансформацій зазнала магістерська програма в час пандемії, та, як студенти й викладачі об’єднали зусилля та вчаться спільно відповідати на виклики воєнного часу.

Вітаю, пане Олеже, розкажіть, будь ласка, як змінилась програма від початку заснування і до сьогодення?

Наша програма вдосконалилась. Щороку ми збираємо відгуки магістрів, які завершили навчання. Вони говорять нам про плюси та мінуси програми. Проводимо опитування і серед викладачів. Також ми даємо нашу навчальну програму на аналіз стейкхолдерам, які висловлюють свої побажання. В нашому випадку стейкхолдерами є керівники відділень медичних і реабілітаційних центрів, члени професійних організацій, випускники магістерської програми, міжнародні експерти.

З року в рік ми збираємо зворотній зв’язок. В рамках Державного Стандарту освіти ми намагаємось ці побажання враховувати та вносити корективи в програму, збільшуючи кількість практичних занять, додаючи важливі предмети. Також ми покращуємо якість викладання, адже наші викладачі беруть участь у міжнародному викладацькому обміні. Безпосередньо це дозволяє викладачам бути більш мотивованими до вдосконалення навчальних процесів. До прикладу, наші викладачі проводили навчання в рамках проєкту «Еразмус+» в Країнах Балтії, Польщі, Нідерландах. В нас є ЦЕНІТ- Центр навчальних та інноваційних технологій, в якому теж проводять модульні програми з вдосконалення викладацької майстерності та роботи з цифровими носіями. Викладачі стараються вдосконалити процес викладання дидактично, наповнюючи свої предмети новими матеріалами. Паралельно вони проходять навчальні тренінги зі своїх спеціалізацій і нову інформацію вкладають в свої предмети. Однозначно, що з плином часу наша програма вдосконалюється.

Щороку ми збільшуємо кількість практичних занять та кількість годин клінічної практики, в тих рамках, як нам дозволяє Державний Стандарт освіти. Ми маємо намір збільшити кількість клінічних практичних годин, наскільки це можна зробити в межах Стандарту.

Цього року наші студенти здобули унікальний досвід і працювали в міждисциплінарній команді, яка надавала послуги внутрішньо переміщеним особам, це вдалось втілити в життя завдяки проєкту «Комплексна реабілітація осіб, постраждалих від воєнних дій», який реалізовувався Факультетом наук про здоров’я та об’єднав студентів трьох навчальних програм. Ми збільшили кількість практичних годин поза межами навчального плану, проте, студенти вже впродовж перших трьох місяців навчання мали клінічну практику, працювали як асистенти фізичного терапевта. Дехто з них, завдяки цій практиці, отримав робоче місце, вони вдосконалили свої знання і продовжують як волонтери приходити і працювати в лікарні. Ця практика дозволила надати більшій кількості людей реабілітаційну допомогу, це був час коли багато людей евакуйовувались і було велике навантаження, як на прихистки, так і на медичні заклади. І наші студенти були максимально залучені до процесу реабілітації, під супервізією фізичних терапевтів та ерготерапевтів. Кожен тиждень ми проводили наради, на яких обговорювали клінічні випадки. По суті, із початком навчання ми інтегрували студентів в реабілітаційну спільноту. Ми будемо дотримуватись цього напряму і надалі, коли завдяки інтеграції навчання у проєктну діяльність, наші студенти зможуть покращувати свої практичні навички.

Ми хочемо, щоб наші студенти отримали якомога більше іноземної експертизи і залучаємо іноземних викладачів до процесу навчання. Цього року наші студенти поїхали навчатися до Нідерландів, у складі цілої групи, на місяць. Оскільки є предмети, які не викладаються у нашій навчальній програмі, але цікаві нашим студентам, тож ми вирішили, що вони можуть опанувати їх в межах академічної мобільності. У Нідерландах вони мали такі цікаві дисципліни, як реабілітація у спорті, фізична терапія при больових синдромах. Дехто приїхав із сформованими темами магістерських робіт з Нідерландів. У Нідерландах студенти розширили межі професійного спілкування, познайомились з новими людьми, почали активно комунікувати з міжнародною реабілітаційною спільнотою.

Наступний рік ми продовжимо нашу співпрацю з іноземними колегами. Ми намагаємося розширити сферу активності, отримати компонент іноземного навчання, вдосконалюючи магістерську програму. Наша основна мета – навчити висококваліфікованого фахівця, який не боїться викликів, володіє критичним мисленням, вміє навчатися і має високий рівень базових знань у сфері реабілітації.

Окрім цього, ми маємо добру співпрацю з Католицьким університетом у Валенсії (Іспанія), в якому діє прогресивна програма з фізичної терапії та ерготерапії, вони приділяють велику увагу реабілітації в ортопедії. Студенти, які мають високий рівень англійської мови, можуть їхати туди на навчання, на цілий семестр.

Карантинні обмеження теж вплинули на вдосконалення навчання. Ми маємо досвід роботи як наживо, так і в гібридному форматах. Студенти, які навчаються у програмах за обміном, можуть бути присутніми і на парах нашого університету.

Чи працюють випускники програми за фахом, фізичними терапевтами та ерготерапевтами?

Ми порахували, що 97% випускників нашої програми працюють за здобутим фахом. На мою думку це є успіхом. Думаю, що велику роль в цьому відіграє те, що всі наші викладачі є практикуючими фахівцями. Тож викладачі здатні привити любов до професії, безпосередньо тим, чим вони займаються, власним прикладом і практикою. Наші випускники є сильними конкурентами в цій професії. Ми підтримуємо зв’язок із нашими випускниками, які є нашими колегами. Нам цікаво як вони зростають професійно. Ми впевнені, якщо скеруємо пацієнта до наших випускників, він отримає якісні послуги. Ми сповідуємо однакові погляди щодо відновлення і реабілітації і вони будуть продовжувати те, що ми почали, але в кращий та досконаліший спосіб.

Багато наших випускників є викладачами чи супервізорами нашої програми. Ми маємо традицію – запрошувати наших випускників до нас на тренінги та сертифікатні програми. І я якось звернувся до одного з випускників та запросив його на тренінг з нейрореабілітації, але він відповів, що не займається нейрореабілітацією. Я знав його, як одного з кращих у цьому напрямку і трохи здивувався на таку відповідь. Але він витримав паузу і продовжив, сказав: «я працюю в міжнародному фонді та відповідаю там за напрямок розвитку геріатричної реабілітації». Тобто він залишив один напрям, щоб розвинути інший. Щодо яскравих історій, то досі радію тому, що наші студенти (тепер випускники) створили Студентську асоціацію фізичних терапевтів. Ще з часів мого навчання існує традиція, якої дотримуюсь: коли студент закінчує навчання, він стає колегою свого викладача. До сьогодні мої викладачі є моїми добрими колегами. Це є дуже важливо, коли студент після закінчення університету починає працювати разом із своїм викладачем. Нас поєднують спільні професійні цінності. Коли я бачу, як працюють мої випускники, то розумію, що вони вдосконалюються в мене на очах. Приємно спостерігати цей процес із вдосконалення знань і вмінь.

Підсумовуючи сказане вище, я пишаюсь тими історіями успіху наших студентів, коли вони працюють викладачами чи супервізорами нашої навчальної програми, створюють ресурси і асоціації, які об’єднують молодих фахівців професійної спільноти, починають власну справу в реабілітації, продовжують наукову діяльність. Це все відбулось за короткий період з 2018 року до сьогодення. Шлях кожного студента ми бачимо, тому що вони переплітаються з нами. Ми намагаємось тримати з ними постійний контакт. Спільно ми будуємо мережу професійних команд у реабілітації. По суті ми будуємо реабілітаційну спільноту  в Україні.

Як повномасштабна війна змінила процес навчання?

Війна мала змінити процес навчання. І ми його переформатували під потреби воєнного часу. З початком повномасштабного вторгнення ми зрозуміли, що медична галузь буде потребувати професійних фізичних терапевтів та ерготерапевтів. З перших тижнів війни ми зібрали нашу волонтерську «Реабілітаційну сотню», об’єднавши зусилля викладачів та студентів трьох ЗВО Львова, де діють програми з фізичної терапії та ерготерапії.

Усі студенти нашої магістерської програми зголосились бути волонтерами у медичних закладах Львівщини. Ми розробили 12-ти денну програму підготовки волонтерів, доповнили її усіма актуальними, на той час, темами. Переформатували нашу практику під волонтерську роботу і клінічну практику. Погодили у керівників медзакладів доступ нашим студентам до практичної діяльності, вони підтримали нашу ініціативу. Це створило поштовх, який дав новий виток у розвитку фізичної терапії та ерготерапії в регіоні.

У час війни ми змінили формат навчання, але не припинили його. Було багато практичних годин, були години онлайн лекцій, волонтерська практика і клінічна практика.

Магістерські роботи, які написали наші студенти, усі були практичного спрямування.

Зробити навчальний процес у час війни ефективним вдалось завдяки зусиллям усієї команди кафедри, усіх викладачів програми, керівників клінічних баз та активності студентів. В цей складний для нашої країни час, наші студенти змогли знайти в собі сили та стати лідерами команд реабілітаційного процесу. Своїм прикладом вони показували, як треба працювати і навчатись. Викладачі мотивували студентів, а студенти мотивували викладачів. Ми знали, яка наша роль ще з 2014 року, а спільна робота об’єднала нас і дозволила систематизувати усю нашу діяльність. Ми змотивували і запросили міжнародні організації долучитись до процесів реабілітації в Україні. І отримали експертну підтримку, яка спрямована на процеси реабілітації після травм різної важкості. На магістерській програмі ми змогли підготувати фахівців, які  працюють за доказовими методами, аналізують та знають, як ефективно застосовувати обладнання.

Що би ви побажали абітурієнтам, які цього року міркують над вступом на магістерську програму?

Зараз, на жаль, є золотий час розвитку фізичної терапії та ерготерапії. Світова історія вчить нас того, що ці професії розвиваються в час воєнних дій. На сьогодні ми знаходимось на етапі продовження розвитку та становлення фізичної терапії та ерготерапії. Потреба у ерготерапевтах та фізичних терапевтах найближчі роки буде надзвичайно великою. Оскільки медики добре роблять свою роботу, але люди будуть потребувати реабілітаційного втручання, як фізичного терапевта, так і ерготерапевта. Тому ці професії на сьогоднішній день є потрібними. Ці професії мають велику підтримку не лише медичної, але й реабілітаційної світової спільноти та бізнес спільнот. Війна стала стимулом для розвитку реабілітаційних центрів та відділень. І з кожним роком буде зростати потреба у професійних фізичних терапевтах та ерготерапевтах. Ми маємо багато людей з ампутаціями, які потребуватимуть супроводу не один рік. Враховуючи те, що збільшилась кількість людей з пораненнями, кількість людей, які мають регулярні захворювання серцево-судинної системи та людей з побутовими травмами теж велика. І відповідно зростає потреба у фахівцях. НСЗУ відкриває нові реабілітаційні пакети, в Україні зростає спроможність оплачувати пакети реабілітаційних послуг.

Фізичні терапевти та ерготерапевти – це фахівці медичної галузі. Тож це ще один аргумент, який говорить про те, що варто розвиватись у сфері реабілітації. Перспектива професійного розвитку – це магістратура. УКУ є доброю платформою для отримання міжнародного досвіду. Наші випускники стають частиною спільноти, яка об’єднує українських та міжнародних фахівців. Наші випускники є конкурентоспроможними. Це цікаві і творчі професії, які базуються на спілкуванні з людьми. Існує ще багато нових напрямків у реабілітації, які в майбутньому стануть нішевими і потребуватимуть професіоналів.

розмову записала Ірина Гумен, 

менеджерка з комунікацій Факультету наук про здоров’я