Команда Факультету наук про здоров’я велика, наші колеги цікаві співрозмовники, адже кожен має власний унікальний стиль спілкування, особисту історію про вибір фаху, професійний шлях та любов до людей. Сьогодні ми радо ділимося публікацією розмови з випускницею магістерської програми з клінічної психології з основами психодинамічної терапії та викладачкою кафедри психології та психотерапії пані Оленою-Мирославою Вонс.

Пані Олено, розкажіть про те, як ви вибрали професію психолога, чому саме психологія?

Мені завжди було цікаво спостерігати за стосунками між людьми. В якійсь мірі мій вибір був інтуїтивним, адже колись я співставила, що психологія найбільше працює з людьми в напрямі стосунків. Ще в час мого навчання в школі шкільний психолог проводила тести на профорієнтацію і за усіма тестами я могла працювати в сфері людина-людина. Тож при виборі майбутньої професії я мала сформовані орієнтири, яким слідувала. Вступила на бакалаврську програму з практичної психології у «Львівську Політехніку». Навчання було гарне, але більш теоретичне. Вже ближче до завершення бакалаврату одна із викладачок запросила нас, студентів, на тренінг із самоусвідомлення. На цьому тренінгу я ближче познайомилась із психотерапією, зокрема з напрямом символ драми. І вирішила, що хочу навчатись на психотерапевта. Останній курс в університеті я поєднувала із навчанням на психотератевтичному напрямку. Відповідно, коли постало питання куди вступати на магістратуру, мені хотілось чогось глибиннішого, адже базову психологію я опанувала і хотіла динамічного спрямування. Я побачила рекламу УКУ, дізналась про дві програми. І коли я прочитала опис програми з клінічної психології з основами психодинамічної терапії, то зрозуміла, що маю там вчитись, адже в програмі було все те, про що я мріяла. Це було поєднання психології та психотерапії і модульний формат навчання був дуже цікавим і зручним. Ось таке моє інтуїтивне розуміння психології привело мене в психологію та психотерапію. Я навчалась на магістерській програмі, яка чудово доповнювалась навчанням з  психотерапії.

Яким було навчання на магістерській програмі?

Якраз на той час я знайшла роботу в садочку з дітками, мене цікавила робота з дітьми. Я тоді пробувала, придивлялась та шукала свій напрямок. Навчання на магістерській програмі дозволяло мені працювати. Це було великою перевагою програми. Варто зазначити, що навчання на психотерапевта теж відбувалось в модульний спосіб. Графік дозволяв поєднувати навчання на магістратурі і можливість самоосвіти. На той час це було органічно. Цікаво було те, що пари наші розпочинались о восьмій тридцять та тривали до дев’ятнадцятої години. Але комбінації лекцій та практики після обіду робили час непомітним, не хотілось йти додому після занять. Мені  підходило навчання, в якому була помітна залученість кожного студента і я б не проміняла його на інший формат.

Розкажіть, будь ласка, як ви прийшли працювати на кафедру?

То для мене ще й досі загадкова історія (сміється). Так трапилось, що моя наукова керівниця запропонувала взяти участь у конкурсі на посаду асистента, яка передбачала часткову зайнятість. Для мене це було несподівано і я скористалась цією можливістю, пройшла конкурсний відбір. З того часу я працюю на кафедрі. Згодом в мене з’явилась можливість втілити щось власне у викладанні. Адже бачила і навчалась у різних викладачів, тож коли сама почала викладати, шукала власний підхід в подачі матеріалу. З кожним курсом я пробувала різні методи й підходи. В УКУ мені сподобалось, що була можливість навчатись як викладач. Я відвідувала школу викладацької майстерності, яка допомогла мені краще організувати, структурувати та зробити діяльність більш ефективною.

Які ваші плани на майбутнє?

Зараз я завершила навчання на психотерапії, це важливий здобуток в моєму житті, до якого я довго йшла. Зараз я навчаюсь на психоаналітичному теоретичному проєкті. На разі основним для мене стало материнство. Хочу присвятити себе дитинці. Згодом планую вступити в аспірантуру. В мене все була надія, що в УКУ відкриють аспірантуру і я вступлю. Після психотерапевтичних проєктів хочеться навчатись, тож аспірантура буде моїм наступним етапом.

Розкажіть трохи про роботу зі студентами

Найприємніша частина – неформальне спілкування, яке мене надихало найбільше. Студенти завжди хотіли отримати додаткову інформацію. Cпочатку я вела лише практичні, а згодом – теоретичні дисципліни. Мене дивувало наскільки студенти обізнані в психології, тобто кожен з них вже конкретно знали ким і в якому напрямку будуть працювати. Якщо характеризувати наших студентів, то вони надзвичайно зацікавлені та цілеспрямовані. Ті, у кого «горіли очі» на першому курсі, я дивлюсь куди вони прийшли зараз. Вони їдуть навчатись за програмами обміну, за їхнім розвитком цікаво спостерігати, він у них надзвичайно динамічний. Студенти скеровують енергію у навчальне русло. Мені завжди було цікаво проводити практичні заняття, де була можливість до дискусії, запитань, обговорень та роботи в групах. Саме в практичних заняттях студенти проявляли себе найяскравіше і завдяки їхнім питанням я розуміла, куди слід спрямовувати курс. Така співпраця розвивала не лише студентів, але й мене.

Окрім роботи зі студентами не менш важливою є атмосфера в колективі. На кафедрі в нас дуже хороший колектив, як міцна сім’я з власними правилами і традиціями. Трохи сумніше стало в карантин, адже ми бачились частіше онлайн. І за будь-якої можливості старались зустрічатись наживо. Я пригадую, що на кафедрі мене прийняли дуже тепло. Кафедра – це більше ніж колектив, я себе там почуваю комфортно, як в гарному родинному колі.

Дякуємо за розмову пані Олені-Мирославі Вонс. Поки текст готували до публікації пані Олена народила чудового малюка. Вітаємо та бажаємо щасливої, благословенної долі дитині та батькам.

розмову записала Ірина Гумен, 

менеджерка з комунікацій Факультету наук про здоров’я.