Цього року ми багато розповідали про важливість освіти в час війни. Хочемо  поділитись з вами, дорогі читачі, як на прикладі одного курсу ми навчаємо, та, спільно зі студентами вчимось реагувати на виклики воєнного часу, примножувати добро та незважаючи на тривоги, відсутність звичних, як то електроенергія, благ, дбати про тих, хто того найбільше потребує. 

Навчальний курс «Музика та творчість у громаді» (оригінальна назва «Music and creative art in the community») покликаний допомагати дітям та дорослим долати кризи, проживати час війни та використовувати творчість як спосіб протидіяти травмі та розвивати життєстійкість.

Викладачем курсу є професор Найджел Осборн — відомий британський композитор, викладач, педагог і експерт у галузі терапевтичної ролі музики в лікуванні травм, автор методів використання музики і мистецтва для підтримки дітей, які були травмовані внаслідок військових конфліктів. Ці методи роботи були розроблені проф. Осборном під час війни в Боснії та Герцеговині (1992–1995), згодом широко реалізовані на Балканах, Кавказі, Близькому Сході, у Східній Африці, Південно-Східній Азії та Індії. За цю методологію Найджела Осборна  нагороджено премією «Свободи Інституту миру» в Сараєво, зокрема за роботу з боснійськими дітьми під час облоги міста.

Курс «Музика та творчість у громаді» є яскравим прикладом суспільно орієнтованого навчання. Адже в ньому присутні як академічна, так і суспільна складові, впродовж навчання студенти відвідують лекції та практичні заняття. Практична частина курсу – це робота з дітьми у притулку, частина з яких були евакуйовані зі східних та південних регіонів країни. Разом з професором Найджелом Осборном, Анастасією Широкою, доценткою кафедри Психології та психотерапії УКУ, та Юлією Ніколаєвською, професоркою кафедри інтерпретології та аналізу музики Харківського національного університету мистецтв ім. Котляревського, студенти проводять заняття для дітей різного віку. Як зазначають студенти, цей курс є корисним, адже завдяки творчості діти долають страхи, вчаться довіри та відкритості. Курс є спільним для студентів різних спеціальностей УКУ та Харківського національного університету мистецтв та відбувається у рамках ДВВУ (дисциплін вільного вибору університетів).

Окрім цього курсу професор Найджел Осборн провів у Львові чотири фахові зустрічі, в рамках проєкту Art Therapy Force, на яких представив результати багатолітніх емпіричних досліджень, опублікованих у фахових джерелах.

Процес навчання на курсі є доволі гнучким та творчим. Студенти – активні слухачі теорії, де одразу на заняттях мають чудову нагоду пробувати, чути, озвучувати і відчувати те, як діють звуки різної сили та інтенсивності на організм. Професор Осборн підкріплює кожне визначення прикладами з практики. Заняття відбуваються у супроводі музичного акомпанементу різних інструментів. Саме такий навчальний підхід робить процес легким, простим і зрозумілим. Дисципліну відвідують майбутні фахівці різних спеціальностей – це психологи, культурологи, музиканти та філологи. Цінним є курс завдяки тому, що об’єднує фахівців різних напрямків та дозволяє згуртовувати зусилля й скеровувати знання й уміння на допомогу дітям з досвідом скривдження та війни.

Студенти щиро вдячні за ціннісно наповнений процес навчання та діляться власними думками, відчуттями й хвилюваннями. Сподіваємось, що і вас не залишать байдужими враження від курсу.

«Я побачила цей курс в списку запропонованих на вибір. Мене зацікавив професор Найджел Осборн. Це було нове ім’я, коли я прочитала про напрями, з якими працює професор Найджел Осборн, а це музика, психологія та психотерапія, і як культуролог я відчула, що хочу спробувати щось нове. Коли я прочитала опис курсу, то зрозуміла, що це дуже цікаво  – опрацювання травмамтичного досвіду війни актуально для кожного з нас, тому я обрала, щоб допомогти і собі, і іншим, які страждають внаслідок війни» – зазначила студентка Валерія Прилипко.

«Дуже цікаво використовувати арт-терапію в психотерапії, – говорить студентка 3-го курсу психології Ксеня Барабаш – Я вважаю, що за цим напрямом є перспектива росту як в Україні, так і у світі. Для мене цінно розширити власний світогляд в арт-терапії щодо використання музики».

«Я зазвичай, обираю дисципліну на вибір, читаючи опис. Саме цей курс найбільше припав мені до душі. Я дуже люблю дітей, є учасником спільноти, яка організовує різні табори для дітей у різних закладах та в дитячих будинках. Тому для мене цей курс є максимально корисним, хочу розвиватись у напрямку арт-терапії» –  поділилась студентка Анна Корабльова

Анна Харченко, студентка четвертого курсу культурології УКУ, зауважує унікальність цього курсу: «В курсі є теоретична і практична складова на тему музики, такого ще не було. І це цікаво, адже ми зразу можемо застосовувати теорію на практиці. Я працюю з дітьми, викладала сольфеджіо. Завдяки курсу від професора я розумію, як потрібно працювати з дітками, які отримали травми внаслідок війни чи інших конфліктів. Важливо вміти чути цих дітей, розуміти і відчувати їх потреби. Давати їм нагоду бути частиною навчального процесу. Адже свобода і вибір надихає дітей до відкритості, сприяє творчості та зціленню».

Оксана Демич, студентка третього курсу культурології каже: «Я бачу велику цінність в тому, що Найджел Осборн проводить заняття з нами вживу та разом з нами їздить у притулок до дітей. Я думаю, що цей досвід є терапевтичним для дітей та для усіх нас, адже ми всі переживаємо складні обставини війни. Я з нетерпінням чекаю кожного воркшопу, який відбувається в рамках курсу, загалом курс дуже цікавий».

Анастасія Гайович, студенка четвертого курсу психології говорить про власні відчуття: «Для мене відчуття від курсу максимально приємні і максимально наповнені. Структура курсу мотивує до навчання. Вже двічі була в дитячому притулку та можу сказати, що захоплююсь тим, як Найджел Осборн викладає і працює з дітьми, мене захоплює його запал та відданість. Я думаю, що важливим, крім результату, є наша включеність, залученість у процес роботи з дітьми. Завдяки цьому діти отримують увагу та можливість переключитись зі щоденної рутини на творчість,  це тішить».

Софія Копач, студентка, яка навчається на програмі з психології: «Мені курс виглядав дуже серйозним і мені було лячно. Але насправді курс дуже цікавий і зрозумілий. Завдяки йому я побачила, що мені важко працювати з дітьми в притулку. В глобальному сенсі сумно стає від того, що бачиш, умови в яких проживають діти. Щоб відбулись суттєві зміни, потрібно багато працювати».

Як зазначає сам професор Найджел Осборн: «Мені приємно бути тут, я щиро вдячний за запрошення. Бачу, що студенти надзвичайно зацікавлені та компетентні. З ними приємно працювати, вважаю, що вони сповна залучені в навчання і практику. Усі вони яскраві, інтелектуальні, чуйні. Тому моє враження від студентів дуже позитивне, і я вважаю, що це дуже хороший знак, який є доброю надією на майбутнє. У вас гарне покоління, це приємно бачити, і я радий, що  бачу таку молодь, дивлячись на яку розумію, що означає сила України. Ця війна закінчиться і Україна обов’язково вистоїть, в цьому немає жодних сумнівів. Українська культура має дивитися у своє майбутнє і молодь має взяти на себе провідну роль!

Слід зазначити, що українська культура дуже сильна – продовжує пан Осборн. –  Якщо ви простежите назад до різних слов’янських культур, то повернетеся в Україну. Українське суспільство має яскраво розвинену культуру, культурне життя та освіту. І я думаю, що саме тому ми розглядаємо можливість програми, яка використовує музику, щоб допомогти людям опрацювати досвід війни. Тому я вважаю, що дуже корисно розвивати щось тут. Я маю на увазі те, що люди вирішили розвинути ідею використання мистецтва для допомоги суспільству. І я вважаю, що Україна може очолити цей рух, через здібності, які люди мають, завдяки освіті й талантам. Співпраця з Українським католицьким університетом відбувається у наступних напрямках. Насамперед, це дисципліна вільного вибору університету, теоретичне навчання в групі. Потім, як частина цього курсу, у нас є практичний елемент – робота у притулку. Без практичної роботи цього не навчиш. Тому це частина навчання.

Щасливий брати участь у цьому навчальному процесі. Також мені надзвичайно приємно та в якійсь мірі символічно викладати в УКУ. Поясню чому. Моя дружина полячка за національністю, зі Східної Польщі, родина моєї дружини мала тісні стосунки з родиною Олександра Шептицького, які були частиною українців католиків та мали тісні родинні зв’язки з  Андреєм Шептицьким. Для мене велика честь навчати студентів в стінах Центру імені митрополита Андрея Шептицького. Тож я відчуваю дуже глибокий контакт із українцями. Світ стане кращим тоді коли Україна знову стане на ноги. Ця війна закінчиться і Україна обов’язково вистоїть, в цьому немає жодних сумнівів. Отже, українська культура має дивитися у своє майбутнє».

Навчання в часі війни складне, адже ми маємо безліч викликів, які можуть перешкодити процесу. Але команда викладачів має добру підтримку студентів, ми об’єднуємось та спільно вирішуємо будь-які труднощі, наполегливо працюємо, навчаємось і віримо, що наші знання і вміння наближають перемогу та додають нам усім впевненості й згуртованості, а відтак, ми будемо готові ділитись зі світом нашою історією і досвідом.

над матеріалом працювали: Анастасія Широка, доцентка кафедри Психології та психотерапії УКУ,

Ірина Гумен, менеджерка з комунікацій Факультету наук про здоров’я